Алкогольно-холодноярське

Багато моїх друзів і просто знайомих,знаючи,що я часто буваю в Холодному Яру і публікую багато світлин з цієї чудової місцевості,питають мене,коли я там побував вперше і що стало стимулом для першого відвідування цього знаменитого туристичного об'єкта.Оскільки подібні питання не припиняються,і ще одне чергове питання я отримав буквально вчора,вирішив написати про це невеличкий пост.
Ви будете здивовані,але стимулом для відвідування Холодного Яру сталаЧитати даліCollapse )

Казка Холодного Яру


Коли в холодноярському ботанічному заказнику "Білосніжний" починають квітнути підсніжники,ця природоохоронна ділянка стає містом паломництва туристів,які звідусіль їдуть подивитися на цю казкову красу.Одночасно цей тривалий період стає головним болем людей,які присвячують себе охороні навколишнього середовища.Цілодобово,практично безвідлучно,вони несуть свою вахту з охорони території заказника.Треба сказати,що серед загалом нормальних відвідувачів трапляються елементи,для яких цивілізовані правила поведінки в заказнику не є сприйнятними.Цим горе-туристам вкрай необхідно заїхати туди автівкою,гарно потоптатися по квітах,пофотографуватися лежачи чи сидячи на килимі з квітами.Трапляються й такі,що не проти нарвати собі букетик задля хвилинного задоволення(який зав'яне через пів-години і буде викинутий на дорозі),навіть не думаючи,яку шкоду вони завдають природі і Холодному Яру.Цього року охоронці навіть були змушені відгородити стрічкою територію квітів від відвідувачів,аби не допустити витоптування рослин.Окремою спільнотою порушників є покидьки(не побоюсь цього слова),які масово вирізають(а часом і викопують з цибулинками) квіти для торгівлі на ринках.Тож в охоронців є вдосталь роботи-як вдень,так і вночі.Складнощів додає недолугість нашого законодавства,яке не дає змоги відбити в порушників екопорядку бажання порушувати його знову,чи й взагалі покарати їх належно.Охоронцям доводиться працювати в досить некомфортних умовах. Відсутність звичних побутових умов і комфорту ще можна перетерпіти,але на вулиці-рання весна з низькими нічними температурами і вранішніми морозами.А коли згадати,що іноді доводиться спілкуватися з ніби-то й людьми,але які звичайної людської мови не розуміють... то все це дуже важко.Хочеться висловити подяку і глибоку пошану охоронцям квітів-студентам-екологам,волонтерам,які зберігають для нас цю первозданну красу! Особливо хочу подякувати екскурсоводу філії "Холодний Яр" заповідника "Чигирин" Ользі Галушко ,яка вже не перший рік організовує охорону холодноярських первоцвітів.
Ще трохи казкиCollapse )

Медалі сільських ювелірів: три факти про дукачі і сільське золотарство


У музеї “Кобзаря” в Черкасах відкрилася унікальна виставка жіночих прикрас 18-20 століть. Переважно це дукачі. Прикраси, а їх на виставці представлено майже півтисячі одиниць, – частина колекції дослідника та збирача Юрія Коваленка. 77-річний черкащанин має найбільшу в Україні колекцію прикрас. Багато з того, що можна побачити на виставці, реконструйовано і відновлено Юрієм Коваленком за фрагментами і малюнками. Детальніше про виставку http://ck.ridna.ua/2017/03/02/medali-silskyh-yuveliriv-try-fakty-pro-dukachi-i-silske-zolotarstvo-foto/ і ще про народні прикраси Черкащини http://ck.ridna.ua/2017/02/13/na-livoberezhzhi-cherkaschyny-zhinky-nosyly-kalachyky-u-vuhah-foto/

З Новим роком!



В час,коли зимове повітря сповнене ароматом ялинки, мандаринів та ще чогось казкового і чудесного, я від душі вітаю Вас з Новим роком! Нехай в прийдешньому році збудуться всі Ваші надії, всі найсміливіші бажання і очікування! Доброго Вам здоров’я і щасливих днів у новому році!

Золото Холодного Яру


На цьому тижні неочікувано довелося побувати у Холодному Яру.Нарешті здійснилася моя давня мрія-відвідати цю чарівну місцину в пору золотої осені.Правда,добряче підвела погода,забезпечивши суцільну хмарність,але це вже від мене не залежало.
Трохи світлин з поїздкиCollapse )

Скіф із Трахтемирова. Як самітник живе без грошей у місці сили

"Називати мене відлюдником – це безглуздя. Мене називали провідником. От із цим я згоден!

Я провідник у місце сили. Я можу пояснити як туди дійти і що там може бути… Якщо ви відповідно будете себе поводити", – говорить 68-річний Олег Петрик, більш відомий за прізвиськом "Скіф".

28 років тому він переїхав із Києва у Трахтемирів – закинуте село над Дніпром, і зараз, фактично, є єдиним прописаним там мешканцем.

Чоловік живе фактично без грошей, без електрики і подалі від цивілізації.

Скіф став живою легендою у легендарному місці. "Українська правда. Життя" відправилась до нього в гості.


Трахтемирівський півострів, де і розташувалось згадане село, утворений вигином Дніпра, а тепер Канівського водосховища, на межі Черкаської та Київської областей.

Під час утворення водосховища та будівництва Канівської ГЕС села півострова, які були ближче до Дніпра частково переселили. Деякі поселення занепали від часу та відсутності інфраструктури. Тож тепер там панує природа.

Розповідають, що тут був козацький монастир і найперша козацька столиця. Та й взагалі чи не кожна гора, або яр – частини древніх святилищ, або давніх городищ. Місце дихає, якщо не історією, то легендами.

За селом Великий Букрин від цивілізації залишається лиш вузька асфальтована дорога – будь-який зайвий рух автівкою вбік і гілки та бур’ян вже шкребуть по кузову.


До Скіфа в гості завітали черкаські журналісти